Щодня – натовп переселенців перед Центром Допомоги у Дніпрі. У кожної людини в очах – сум, збентеженість, нерозуміння майбутнього й жага повернутися додому, звідки їх вигнала війна…

Світлана приїхала разом з родиною до Дніпра з Донеччини, а саме селища неподалік Бахмуту. У її рідному краї ще з середини минулого року почалися бойові зіткнення й надалі – окупація. Ризикувати дитиною вона не могла, тому як з’явилась єдина можливість врятуватись – скористалися нею:

«Ще з квітня минулого року в моєму містечку – масовані обстріли від «орків». Стріляли, куди очі дивляться, бо розуміли, тут їх не чекають, руйнують кожний будинок… Ми виїжджали самі, не чекали клич волонтерів чи державної евакуації. Обрали влучний момент й приїхали до Дніпра, бо це місто було одне з ближчих, найбезпечніших за маршрутом. Ми сподівалися, що приїхали на декілька тижнів, можливо місяць й планували повернутися додому. Клята війна повністю руйнує життя», - розповідає Світлана.

За свої кошти жінка разом з 10-річною донькою винаймає житло у Дніпрі й намагається облаштувати своє життя, хоча складнощі на кожному кроці. Дитина навчається на дистанційному, а Світлана шукає роботу.

Дякуючи Фонд Східна Європа та Fondation de Francе ми змогли підтримати родину-переселенців речами першої необхідності й гуманітарним пакунком. Ми робимо все можливе, щоб забезпечувати людей зі Сходу та Півдня України всім необхідним.

Віримо в перемогу України!

24.03.2023 / 12-04